відгуків (0)
Одеський метрополітен являє собою масштабний інфраструктурний проект, розробка якого розпочалася ще в радянський період. Історія створення цієї транспортної системи пов'язана з ретельним вивченням технічних можливостей...
Одеський метрополітен являє собою масштабний інфраструктурний проект, розробка якого розпочалася ще в радянський період. Історія створення цієї транспортної системи пов'язана з ретельним вивченням технічних можливостей та економічної доцільності будівництва підземного транспорту в Одесі. На початкових етапах фахівці Ленметрогіпротрансу детально проаналізували матеріали щодо розвитку міської транспортної мережі, спираючись на проектні розробки київського інституту «Діпромісто». У процесі підготовки було опрацьовано великий обсяг картографічних даних, проведено інженерно-гідрогеологічні дослідження та ретельний натурний огляд траси першої лінії разом із місцем майбутнього розташування депо.
Активне повернення до реалізації проекту відбулося у другій половині 1970-х років, коли Одеса офіційно отримала статус міста-мільйонника, що дало законне право претендувати на створення власного метрополітену. У 1985 році розробкою детального проекту сабвею зайнялися спеціалісти ленінградського інституту «Ленметрогіпротранс». Згодом, у 1989 році, метрополітен був офіційно включений до Генерального плану розвитку міста. Первісна концепція передбачала створення мережі, яка б максимально ефективно зв'язала віддалені житлові масиви з центром міста та ключовими транспортними вузлами.
Планування системи передбачало кілька черг будівництва:
Особливою увагою приділено Малинівсько-Суворівській лінії, загальна довжина якої мала скласти близько 29 кілометрів із 19 станціями. Ця магістраль повинна була перетнути місто з півночі на південь, забезпечуючи швидкий доступ жителів нових районів до промислової зони Пересипу та адміністративного центру. Для оптимізації капіталовкладень було заплановано введення пускової ділянки від електродепо «Піонерське» до центру міста. Електродепо, розташоване поблизу станції Одеса-Сортувальна, проектувалося на 20 відстійних місць із повним циклом поточного та середнього ремонту рухомого складу.
Технічні характеристики системи передбачали використання п'ятивагонних складів із високою інтенсивністю руху - до 30 пар поїздів на годину при середній швидкості 41.4 км/год. Керування рухом планувалося автоматизованим за допомогою спеціального обчислювального комплексу центрального диспетчерського посту. Це дозволило б автоматично встановлювати час ходу поїздів по перегонах та суворо дотримуватися інтервалів згідно з графіком руху.
Пускова ділянка з будівельною довжиною 15 км (експлуатаційна - 12.1 км) мала включати 8 станцій глибокого закладання. Серед ключових об'єктів були визначені такі станції:
Це ваша компанія? Створіть безкоштовний бізнес-акаунт і додайте офіційну інформацію. Підтвердження займає кілька секунд: завантажте файл верифікації у кореневу папку сайту компанії.
Інформація про IP та геолокацію сайту
Дані про SSL сертифікат
Захист електронної пошти
Дані про домен
Немає жодного відгуку.
Ваш голос допоможе іншим користувачам зробити правильний вибір!
Перегляньте компанії, які працюють у схожій сфері та мають відгуки від перевірених користувачів.